Церкви Гуцульщини

На території Карпатського державного природного парку збереглося  дев’ять  церков  XVІ-XX ст., збудованих  у  традиційних  формах, які  відносяться  до  гуцульської  школи. Для  цієї  школи   характерні  хрещаті  в  плані  одноверхі, інколи  три- та  п’ятиверхі  дерев’яні  церкви. При  цьому  всьому  розмаїтті  планового  та  об’ємно-просторового  рішення  хрещаті   церкви  Гуцульщини  мають  спільні  стильові  ознаки. Зруби  на  кожному  рамені  хреста  перекриті  коробовим  склепінням, рідше – плескатим  перекриттям  під  двосхилими  дахами  з  більшим чи меншим причілком.  Над центральним квадратним або близьким  до квадрата зрубом виростає восьмигранний барабан, покритий наметовим або наметовим з великим перехватом внизу дахом, завершується він маківкою і хрестом, посадженою на величний восьмигранний ліхтар. Всю церкву оперізує широке піддашшя, оперте на випущені з вінців зрубу кронштейни. Більшість церков має двоє вхідних дверей: в західному та південному раменах. Вікна прорізані в зрубах над піддашшям, чотири менші – в барабані. Для всіх типів план будувався на основі розмірів діагоналей центрального зрубу. Церква Різдва, 1615р., у смт. Ворохті перенесена у 1780р. Із с. Яблуниця  створена перетином двох прямокутників. У цьому випадку  розмір вівтарного зрубу визначається дугою, окресленою  радіусом, який рівняється внутрішній діагоналі центрального зрубу, а розміри  бокових рамен та бабинця-дугою, окресленою  радіусом, що  дорівнює  діагоналі  вівтарного зрубу. Михайлівська церква, XVII ст. ц. с. Дора (тепер м. Яремче, перебудована у 1844р.) створена перетином двох прямокутників із  розширеним  центральним зрубом. Розміри плану цих церков визначаються колом, радіус якого дорівнює  відстані від внутрішнього кута зрубу рамена  до протилежного кута центрального зрубу.
Церква  XIX ст. у м. Яремче створена перетином двох прямокутників з прямокутними  гранями рамен. Розміри вівтарного зрубу та бабинця визначаються  діаметром центрального зрубу, а розміри бокових крил діагоналлю вівтаря. Наріжні грані вівтарного зрубу зрізаються під кутом 45О, а наріжні грані  бокових рамен визначаються  дугою, радіус якої дорівнює  відстані від внутрішнього кута зрубу вівтаря до його наріжної грані.  
Церква Анни, 1872р. у Бистрець Верховинського р-ну  створена перетином двох прямокутників з  короткими боковими раменами. Розміри бабинця  зрубів визначаються дугою, окресленою радіусом, рівним внутрішній діагоналі центрального зрубу. Троїцька церква 1868р. у с. Микуличин - плани  створені  перетином двох прямокутників із  розширеним центральним зрубом.  Принцип перебудови плану аналогічний до церков цього типу, створений перетином двох прямокутників, і базується на розмірі діагоналі повного центрального зрубу між кутом , створеним перетином  продовжених  підвалин ремен  та внутрішнім кутом  бокового крила , однак довжина  нава + крило завжди дорівнює  діагоналі центрального зрубу. 
Церкви XVI-XVIII ст. невеликі за розмірами. Для Гуцульських хрестових церков  характерною є  перевага поздовжньої осі (захід-схід). Значна  більшість хрестових гуцульських церков - одноповерхові , проте, хоч і рідше, зустрічаються триверхі та п’ятиповерхові. Бані  триверхих гуцульських  хрестових церков  завжди розміщені на поздовжні  осі  при цьому центральна баня завжди вища, ніж верхи  на бабинцем  і вівтарним  зрубом , останні рівні між собою по висоті.  
Аналізуючи пропозиції  гуцульських хрещатих церков, можна помістити  як загальну для них  залежність від розмірів  плану, так і  локальні особливості окремих типів. Для всіх церков, створених у плані  перетином  двох  прямокутників, спільним є : висота до основи хреста, яка     дорівнює абсолютній довжині церкви із заходу на схід.     Дзвіниці   на Гуцульщині  майже до кінця XVIII ст.  будувалися  завжди  окремо від церкви, в межах церковного збору. усі  гуцульські дзвіниці  можна поділити на три типи:  “четверик на четверику “, “восьмерик на восьмерику”,  “восьмерик на четверику”. Серед  дзвіниць типу “Четверик на четверику” збереглася  і дзвіниця  у м. Яремче  (друга половинаXIX), в якій обидва  рівно широкі  яруси виконані у зруб. Дзвіниця  у смт. Ворохта з високим каркасним  ярусом , близьким в основі  до нижнього  зрубного ярусу  не збереглась. Найдавніша дзвіниця збереглась  у с. Кремінці /XVIIIст./. У неї  низький каркасний  восьмерик виростає безпосередньо з широкого  піддашшя, що прикриває зруб нижнього ярусу. У  дзвіниці с. Микуличин, каркасний восьмерик  ярус  дістає низький залом.